Ім'я моє Ірина, і моє господарство — це кухня. Власне кажучи, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя вірна помічниця — мультиварка. Сусідки тільки ойкають: «Ой, знову ти з нею возишся. Ось у нас газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Поки вони миють деко і наглядають за каструлями, я можу спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і розсипчастого плову приготувати в мультиварці, і чізкейка ніжнішого за хмарку. Фокус ось у чому: вранці склала в чашу овочі з м'ясом, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, перебирати крупи чи поливати кімнатні квіти. Увечері чоловік, принюхуючись, прямує на кухню: «І знову ти щось чаклуєш» А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками. Мультиварка тихенько пікає, піднімається парунок — і в цьому є своє, домашнє диво. Ніхто не може повірити, що тут все ідеально очистилось, а час витрачається тільки на те, щоб гарно розкласти їжу. Вправна господиня — зовсім не та, хто простоює при плиті годинами. Це та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе лише одну чашу. І я це обожнюю.